травма

тра́вма

-и, ж.

Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо.

|| перев. з означ. психічний, душевний. Нервове потрясіння.

Виробнича травма — травма, отримана людиною внаслідок впливу виробничих чинників.

Побутова травма — травма, отримана людиною поза виробництвом.

Психічна травма — емоційна дія, яка викликала психічний розлад.

Значення в інших словниках

1. травма — тра́вма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. травма — Травматичне пошкодження, РАНА; (психічна) <�нервовий> стрес.  Словник синонімів Караванського
3. травма — (мед.) ушкода  Словник чужослів Павло Штепа
4. травма — тра́вма (від грец. τραύμα – рана) порушення цілості й функцій органів та тканин тіла людини або тварини внаслідок ушкодження їх чинниками навколишнього середовища (механічні, термічні, хімічні, електричні тощо). Психічна Т. – надмірне нервове збудження.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. травма — ТРА́ВМА, и, ж. Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо. [Терентій Йосипович:] Становище наркома критичне. Дві травми, проламано череп і удар у живіт... (О.  Словник української мови у 20 томах
6. травма — Порушення цілісності та функцій органів і тканин тіла людини або тварини через їх ушкодження; т. механічна, термічна, хіміч., електрична.  Універсальний словник-енциклопедія
7. травма — СТРУС (надзвичайно сильне, глибоке зворушення, переживання), ПОТРЯСІ́ННЯ, УДА́Р (ВДАР), СТРЕС, ШОК, ТРА́ВМА зі сл. психічна, душевна. — Мені професор опреділив, — "очі у вас цілі, тільки нерви від різних струсів не витримали. Я напишу ліки..  Словник синонімів української мови
8. травма — Тра́вма, -ми, -мі; тра́вми, травм  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. травма — ТРА́ВМА, и, ж. Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо. [Терентій Йосипович:] Становище наркома критичне. Дві травми, проламано череп і удар у живіт… (Корн.  Словник української мови в 11 томах