травма

ТРА́ВМА, и, ж.

Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо.

[Терентій Йосипович:] Становище наркома критичне. Дві травми, проламано череп і удар у живіт... (О. Корнійчук);

Серйозної травми в Кузьми Кириловича не було: його Сарданапал [бугай] тільки трохи помняв, більше було переляку (Остап Вишня);

Однією з найтяжчих травм очей є їх опіки (з наук.-попул. літ.);

// перев. з означ. психічний, душевний. Нервове потрясіння.

У розвитку базедової хвороби велике значення має психічна травма, що вказує на важливу роль кори великих півкуль у регулюванні функції щитовидної залози (з наук. літ.);

Ремінь зробив свою огидну справу: гідність школяра розтоптана, глибока травма потрясла всю душу хлопчика (О. Донченко).

(1) Виробни́ча тра́вма – тілесні ушкодження при нещасних випадках, пов'язаних з роботою, виконанням трудових обов'язків.

Крім матеріального відшкодування працівникові заподіяної його здоров'ю шкоди внаслідок виробничої травми, потерпілий може вимагати також моральної компенсації (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. травма — тра́вма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. травма — Травматичне пошкодження, РАНА; (психічна) <�нервовий> стрес.  Словник синонімів Караванського
3. травма — (мед.) ушкода  Словник чужослів Павло Штепа
4. травма — тра́вма (від грец. τραύμα – рана) порушення цілості й функцій органів та тканин тіла людини або тварини внаслідок ушкодження їх чинниками навколишнього середовища (механічні, термічні, хімічні, електричні тощо). Психічна Т. – надмірне нервове збудження.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. травма — -и, ж. Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо. || перев. з означ. психічний, душевний. Нервове потрясіння. Виробнича травма — травма, отримана людиною внаслідок впливу виробничих чинників.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. травма — Порушення цілісності та функцій органів і тканин тіла людини або тварини через їх ушкодження; т. механічна, термічна, хіміч., електрична.  Універсальний словник-енциклопедія
7. травма — СТРУС (надзвичайно сильне, глибоке зворушення, переживання), ПОТРЯСІ́ННЯ, УДА́Р (ВДАР), СТРЕС, ШОК, ТРА́ВМА зі сл. психічна, душевна. — Мені професор опреділив, — "очі у вас цілі, тільки нерви від різних струсів не витримали. Я напишу ліки..  Словник синонімів української мови
8. травма — Тра́вма, -ми, -мі; тра́вми, травм  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. травма — ТРА́ВМА, и, ж. Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо. [Терентій Йосипович:] Становище наркома критичне. Дві травми, проламано череп і удар у живіт… (Корн.  Словник української мови в 11 томах