трензель

ВУДИ́ЛА мн. (залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня), ТРЕ́НЗЕЛЬ, ЦУ́ГЛІ заст.; МУНДШТУ́К (додаткові металеві деталі з підіймальною розпинкою біля піднебіння, за допомогою яких легше правити конем). Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (П. Панч); Рудий ситий кінь водить мідними боками, перебирає ногами, випинає дугою лискучу шию, кусає трензеля (Григорій Тютюнник); Летить той огир карий.., а той держить його за цуглі (П. Чубинський); Гасає на рудому жеребці Гнат. Сідло рипить, із мундштуків — шматками піна (Григорій Тютюнник).

II. ТРИКУ́ТНИК (музичний ударний інструмент такої форми), ТРЕ́НЗЕЛЬ.

Значення в інших словниках

1. трензель — тре́нзель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. трензель — див. вуздечка, удила  Словник чужослів Павло Штепа
3. трензель — тре́нзель (нім. Trense) металеві вудила, використовувані для управління конем.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. трензель — ТРЕ́НЗЕЛЬ, я, ч. 1. Металеві вудила для управління конем за допомогою натискування на язик і кути рота, а також ланцюжок для утримання мундштука в роті коня.  Словник української мови у 20 томах
5. трензель — -я, ч. 1》 Металеві вудила для управління конем за допомогою натискування на язик і кути рота, а також ланцюжок для утримання мундштука в роті коня. || Вуздечка з вудилами. 2》 муз. Те саме, що трикутник 3). 3》 спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. трензель — Тре́нзель, -зля; тре́нзлі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. трензель — ТРЕ́НЗЕЛЬ, я, ч. 1. Металеві вудила для управління конем за допомогою натискування на язик і кути рота, а також ланцюжок для утримання мундштука в роті коня.  Словник української мови в 11 томах