трензель
ТРЕ́НЗЕЛЬ, я, ч.
1. Металеві вудила для управління конем за допомогою натискування на язик і кути рота, а також ланцюжок для утримання мундштука в роті коня.
Рудий ситий кінь водить мідними боками, перебирає ногами, випинає дугою лискучу шию, кусає трензеля (Григорій Тютюнник);
І даль не та і ніч не та... Кубані хвиля наліта, А за горбами, за степами Задзвонять коні трензелями, Аж захвилюються жита (Л. Забашта);
// Вуздечка з вудилами.
Назустріч Чернишеві скакав на баскому коні якийсь піхотинець .. Трензелі впали, і кінь уже обірвав їх ногами – метлялись одні обривки (О. Гончар).
2. муз. Те саме, що трику́тник 3.
3. спец. Механізм, що складається з чотирьох циліндричних зубчастих коліс із радіальним переключенням.
У [токарному] верстаті ТС-135 з допомогою одного й того самого механізму трензеля здійснюється реверсування руху ходового гвинта й ходового валика (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)