тріск

ЛЯЩА́ННЯ (видавання різких пронизливих звуків), ЛЯСК, ЛЯ́СКІТ, ТРІСК, ТРІ́СКІТ. Їх (лісові хащі) переріже залізниця, звірі й птахи втечуть подалі від гомону й лящання заліза (О. Донченко); У нутрі фабрики чути скажений клекіт, писк, скрип і ляск парової машини (І. Франко); Рушила танкова бригада в бій під гуркіт моторів і ляскіт гусениць (Ю. Яновський); А в саду.. знову почувся тріск і дзвін заліза (М. Стельмах); З тріскотом відколовся лід від гори (П. Автомонов).

ТРІСК (різкий або сухий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає тощо), ТРІ́СКІТ, ЛУСК, ЛУ́СКІТ, ЛО́СКІТ діал., ТРЯ́СКІТ рідко, ПО́ЛУСК рідко; ТРІСКОТНЕ́ЧА розм., ТРІСКОТНЯ́ розм., ТРІСКОТНЯ́ВА розм. (безперервні або тривалі звуки). Весело, з тріском палає в печі сухий комиш (М. Коцюбинський); З тріскотом, здається, ніби хто трощить черепицю, біжить з-під лемеша сіра вузенька скиба (Ю. Мушкетик); До самого вечора сполохано клекотіли граки над парком, з тріском та луском летіли вниз їхні гнізда (О. Гончар); Плавні горіли.. Соломіїне вухо ловить вже далекий лускіт сухого комишу (М. Коцюбинський); Впала з лоскотом смерека (Уляна Кравченко); Кроква з тряскотом рушиться (Леся Українка); Тріскотнеча розривних куль наростала (О. Гончар); Фронт присунувся вже зовсім близько, виразно долітає пекельна тріскотня (Я. Качура); З грубки, де з тріскотнявою палахкотіла солома, цілим снопом вирвалося яскраве полум'я (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. тріск — тріск іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тріск — ТРІСК, у, ч. 1. Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається. Чути було вигуки, оклики, тріск ламаних меблів (І. Франко); Почув [Іван] ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло (М.  Словник української мови у 20 томах
3. тріск — -у, ч. 1》 Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається. || Шум від різких, коротких ударів, стуків, пострілів тощо. || Шум, який утворюється під час згоряння чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тріск — з трі́ском, зі сл. провали́тися, ви́гнати, розпа́стися і т. ін. Дуже ганебно. Подав Петько до індустріального. Одначе виявився слабаком з математики і з тріском провалився на вступних екзаменах (В.  Фразеологічний словник української мови
5. тріск — ТРІСК, у, ч. 1. Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається. Чути було вигуки, оклики, тріск ламаних меблів (Фр., VI, 1951, 155); Почув [Іван] ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах