тріск

-у, ч.

1》 Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається.

|| Шум від різких, коротких ударів, стуків, пострілів тощо.

|| Шум, який утворюється під час згоряння чого-небудь.

|| Характерний звук під час електричних розрядів.

|| Шум, що утворюється під час роботи деяких механізмів, знарядь, інструментів і т. ін.

|| Тріскотливі звуки, що їх видають деякі птахи та комахи.

2》 перен., розм., рідко. Великий скандал.

Значення в інших словниках

1. тріск — тріск іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тріск — ТРІСК, у, ч. 1. Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається. Чути було вигуки, оклики, тріск ламаних меблів (І. Франко); Почув [Іван] ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло (М.  Словник української мови у 20 томах
3. тріск — з трі́ском, зі сл. провали́тися, ви́гнати, розпа́стися і т. ін. Дуже ганебно. Подав Петько до індустріального. Одначе виявився слабаком з математики і з тріском провалився на вступних екзаменах (В.  Фразеологічний словник української мови
4. тріск — ЛЯЩА́ННЯ (видавання різких пронизливих звуків), ЛЯСК, ЛЯ́СКІТ, ТРІСК, ТРІ́СКІТ. Їх (лісові хащі) переріже залізниця, звірі й птахи втечуть подалі від гомону й лящання заліза (О.  Словник синонімів української мови
5. тріск — ТРІСК, у, ч. 1. Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається. Чути було вигуки, оклики, тріск ламаних меблів (Фр., VI, 1951, 155); Почув [Іван] ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах