уділ
ДО́ЛЯ (хід подій, напрям життєвого шляху людини, обставини її життя), ТАЛА́Н, ЖЕ́РЕБ, ЩА́СТЯ фольк., СУДЬБА́ розм., ФОРТУ́НА розм., ПЛАНЕ́ТА розм., заст., ПЛАНИ́ДА розм., заст., УДІ́Л заст., уроч., ПАЙ заст. Ой погляну я на поле, — Поле чистеє дріма... Гей, мій латаний талане, Доле темна та німа! (І. Франко); Перед нами — брат нужденний.. Тягне жереб свій злиденний Та кляне життя своє (П. Грабовський); — Ну, батьку, на те війна. Народне діло. Тут уже кому яке щастя (О. Довженко); Невже минеш, як буревій, В судьбі моїй, в судьбі моїй? (Л. Забашта); Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів (М. Стельмах); Мені випала щаслива планета — родитися в степу (О. Ковінька); — А головувати хто буде? Чи не ти, бува, приймеш на себе цю планиду? (Ю. Збанацький); (Інгігерда:) Хлопчик бідний! Не легкий це припав тобі уділ... (І. Кочерга); Є люди — слава їх лунає звуком рогу. А мій убогий пай — незвані темні дні (переклад М. Зерова).
Словник синонімів української мови