улітку

ВЛІ́ТКУ (УЛІ́ТКУ) (літньою порою), ЛІ́ТОМ, ЛІ́ТКОМ розм., ВЛІ́ТІ (УЛІ́ТІ) розм. Мати влітку часто спала або на горищі, або під відкритим небом на даху веранди (О. Гончар); Улітку наша річка обміліла (М. Рильський); Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою Гостей неситих налива... (Т. Шевченко); Як літком немає Мотрі дома, — баба зварить йому їсти, догляне (Панас Мирний); — Вам би десь конче виїхати вліті, Наталочко, — мовила старенька панна (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. улітку — улі́тку прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. улітку — пр. літом, літньою <�теплою> порою, серед літа, об літній порі.  Словник синонімів Караванського
3. улітку — УЛІ́ТКУ див. влі́тку.  Словник української мови у 20 томах
4. улітку — див. влітку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. улітку — Улітку нар. = уліті. Влітку день — год. Ном. № 555. Як би влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала. Ном. № 13476.  Словник української мови Грінченка