умовлений

УМО́ВНИЙ (встановлений за домовленістю між ким-небудь, зрозумілий тільки тим, хто домовився), УМО́ВЛЕНИЙ. Спочатку ми викликали умовним стуком Ромку (Л. Смілянський); Підпис "Маруся" був умовним (Ф. Бурлака); Увечері вони зустрілися на умовленому місці (Григорій Тютюнник); Тишина навколо. Часом крик її перетина — Пароль умовлений чи голос вартового (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. умовлений — умо́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. умовлений — УМО́ВЛЕНИЙ (ВМО́ВЛЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до умо́вити. І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець (Біблія. Пер. І. Огієнка); // умо́влено, безос. пред. А от і шлюбний день!...  Словник української мови у 20 томах
3. умовлений — (вмовлений), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до умовити. || умовлено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Такий, про якого умовилися заздалегідь. || Відомий, зрозумілий тільки тим, хто умовився; умовний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. умовлений — Умо́влений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. умовлений — УМО́ВЛЕНИЙ (ВМО́ВЛЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до умо́вити; // умо́влено, безос. присудк. сл. А от і шлюбний день! Умовлено було не справляти дуже бучного весілля (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. умовлений — Умовлений, -а, -е Условленный. Се був умовлений знак. К. МБ. II. 128.  Словник української мови Грінченка