умовлений
умо́влений
(вмовлений), -а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до умовити.
|| умовлено, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм.Такий, про якого умовилися заздалегідь.
|| Відомий, зрозумілий тільки тим, хто умовився; умовний.
Великий тлумачний словник сучасної української мови