1. Великий тлумачний словник сучасної мови

умовлений

умо́влений

(вмовлений), -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до умовити.

|| умовлено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм.Такий, про якого умовилися заздалегідь.

|| Відомий, зрозумілий тільки тим, хто умовився; умовний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умовлений — умо́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. умовлений — УМО́ВЛЕНИЙ (ВМО́ВЛЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до умо́вити. І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець (Біблія. Пер. І. Огієнка); // умо́влено, безос. пред. А от і шлюбний день!... Словник української мови у 20 томах
  3. умовлений — УМО́ВНИЙ (встановлений за домовленістю між ким-небудь, зрозумілий тільки тим, хто домовився), УМО́ВЛЕНИЙ. Спочатку ми викликали умовним стуком Ромку (Л. Смілянський); Підпис "Маруся" був умовним (Ф. Словник синонімів української мови
  4. умовлений — Умо́влений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. умовлений — УМО́ВЛЕНИЙ (ВМО́ВЛЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до умо́вити; // умо́влено, безос. присудк. сл. А от і шлюбний день! Умовлено було не справляти дуже бучного весілля (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. умовлений — Умовлений, -а, -е Условленный. Се був умовлений знак. К. МБ. II. 128. Словник української мови Грінченка