умовляльник
умовля́льник
-а, ч., розм.
Той, хто кого-небудь умовляє.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умовляльник — умовля́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- умовляльник — УМОВЛЯ́ЛЬНИК (ВМОВЛЯ́ЛЬНИК), а, ч. Той, хто намагається переконати кого-небудь. Ми будемо безправними доти, поки Ради залишатимуться прохачами та умовляльниками. Поки не стануть вони головним господарем на своїй території (з газ.). Словник української мови у 20 томах