умовляння
умовля́ння
(вмовляння), -я, с.
Дія за знач. умовляти (вмовляти).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умовляння — умовля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- умовляння — УМОВЛЯ́ННЯ (ВМОВЛЯ́ННЯ), я, с. Дія за знач. умовля́ти. [Принцеса:] Але ж тут, пожалься, боже, знову жде тюрма? [Лицар:] Умовляння не поможе, – вороття нема (Леся Українка); Ніякі вмовляння на нього не впливали: своїх намірів він ніколи не міняв (Л. Словник української мови у 20 томах
- умовляння — Умовля́ння, -ння, -вля́ння, -вля́нь і -вля́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- умовляння — УМОВЛЯ́ННЯ (ВМОВЛЯ́ННЯ), я, с. Дія за знач. умовля́ти. [Принцеса:] Але ж тут, пожалься, боже, знову жде тюрма? [Лицар:] Умовляння не поможе, — вороття нема (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах