умовляльник
УМОВЛЯ́ЛЬНИК (ВМОВЛЯ́ЛЬНИК), а, ч.
Той, хто намагається переконати кого-небудь.
Ми будемо безправними доти, поки Ради залишатимуться прохачами та умовляльниками. Поки не стануть вони головним господарем на своїй території (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умовляльник — умовля́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- умовляльник — -а, ч., розм. Той, хто кого-небудь умовляє. Великий тлумачний словник сучасної мови