умовлення

УМО́ВЛЕННЯ (ВМО́ВЛЕННЯ), я, с., рідко.

Дія за знач. умо́вити.

А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Вчитель побiг до хлопця. Але вiн не зважав на вмовлення i не покидав ридати (Б. Грінченко);

Світлий князь урешті піддався на вмовлення (І. Білик).