1. Орфографічний словник української мови

умовляльник

умовля́льник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умовляльник — УМОВЛЯ́ЛЬНИК (ВМОВЛЯ́ЛЬНИК), а, ч. Той, хто намагається переконати кого-небудь. Ми будемо безправними доти, поки Ради залишатимуться прохачами та умовляльниками. Поки не стануть вони головним господарем на своїй території (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  2. умовляльник — -а, ч., розм. Той, хто кого-небудь умовляє. Великий тлумачний словник сучасної мови