умовлений

УМО́ВЛЕНИЙ (ВМО́ВЛЕНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до умо́вити;

// умо́влено, безос. присудк. сл.

А от і шлюбний день! Умовлено було не справляти дуже бучного весілля (Л. Укр., III, 1952, 506);

Хлопці зустрілися з Наталею, як і було умовлено, на терасі яхт-клубу (Собко, Шлях.., 1948, 9).

2. у знач. прикм. Такий, про якого умовилися заздалегідь.

Настав умовлений день першого поцілунку (Н.-Лев., IV, 1956, 258);

Групу для зустрічі з підпільниками на умовленому місці також було визначено наперед (Ю. Янов., II, 1954, 30);

Обидві посестри, Марія й Анна, стрінулися на вмовленім місці (Ков., Світ.., 1960, 102);

— Заробив! Намалював портрет одного новопризначеного офіцера, а він мені, крім умовленого гонорару, подарував оце й чудову рамку для акварелі (Тулуб, В степу.., 1964, 328);

// Відомий, зрозумілий тільки тим, хто умовився; умовний.

Підпустивши їх [жандармів] на 40 кроків, Грицько дав умовлений знак (Козл., На переломі, 1947, 130).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умовлений — умо́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. умовлений — УМО́ВЛЕНИЙ (ВМО́ВЛЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до умо́вити. І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець (Біблія. Пер. І. Огієнка); // умо́влено, безос. пред. А от і шлюбний день!... Словник української мови у 20 томах
  3. умовлений — (вмовлений), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до умовити. || умовлено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Такий, про якого умовилися заздалегідь. || Відомий, зрозумілий тільки тим, хто умовився; умовний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. умовлений — УМО́ВНИЙ (встановлений за домовленістю між ким-небудь, зрозумілий тільки тим, хто домовився), УМО́ВЛЕНИЙ. Спочатку ми викликали умовним стуком Ромку (Л. Смілянський); Підпис "Маруся" був умовним (Ф. Словник синонімів української мови
  5. умовлений — Умо́влений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. умовлений — Умовлений, -а, -е Условленный. Се був умовлений знак. К. МБ. II. 128. Словник української мови Грінченка