умовляльник

умовля́льник

-а, ч., розм.

Той, хто кого-небудь умовляє.

Значення в інших словниках

1. умовляльник — умовля́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. умовляльник — УМОВЛЯ́ЛЬНИК (ВМОВЛЯ́ЛЬНИК), а, ч. Той, хто намагається переконати кого-небудь. Ми будемо безправними доти, поки Ради залишатимуться прохачами та умовляльниками. Поки не стануть вони головним господарем на своїй території (з газ.).  Словник української мови у 20 томах