умовляльник

УМОВЛЯ́ЛЬНИК (ВМОВЛЯ́ЛЬНИК), а, ч.

Той, хто намагається переконати кого-небудь.

Ми будемо безправними доти, поки Ради залишатимуться прохачами та умовляльниками. Поки не стануть вони головним господарем на своїй території (з газ.).

Значення в інших словниках

1. умовляльник — умовля́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. умовляльник — -а, ч., розм. Той, хто кого-небудь умовляє.  Великий тлумачний словник сучасної мови