Словник синонімів української мови

уроджений

ПРИРО́ДЖЕНИЙ (властивий від народження), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРОДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ, ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (прислів'я); З натури Неля була несміливою. Дехто пояснював це надмірною вродженою делікатністю (Ірина Вільде); — Вітаю вас, Ніно Романівно, у вас природний педагогічний хист (О. Донченко); — В неї є прирожденна естетичність: все їй здається театром, сценою (І. Нечуй-Левицький).

ПРИРО́ДЖЕНИЙ (який від народження має нахил, здібності до чогось), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, РОДИ́МИЙ розм., ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. — Ви ж природжений актор, Жержеля! Ви ж перлина артистичного таланту! (І. Волошин); Це був природний, справжній розпорядник танців (І. Микитенко); Кругом загоготіло: — Це родимий літун! Вона й дівкою була угара! (С. Васильченко); — Малаєць — наш хазяїн — був прирожденний моряк (Ю. Яновський).

УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ) (успадкований, не набутий), ПРИРО́ДЖЕНИЙ, БЕЗУМО́ВНИЙ (рефлекс). Уроджена делікатність; Захворювання серця бувають природжені й набуті (з підручника).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. уроджений — уро́джений 1 дієприкметник уро́джений 2 прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. уроджений — Народжений; (дар) природжений, не набутий; (рефлекс) кн. безумовний.  Словник синонімів Караванського
  3. уроджений — [ўроджеинией] = вроджений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  4. уроджений — УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до уроди́ти. Уроджений у 1856 р. в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту, ходив я протягом двох років до сільської школи в Ясениці Сільній (І.  Словник української мови у 20 томах
  5. уроджений — (вроджений), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до уродити. || тільки ж. Уживається при називанні дівочого прізвища заміжньої жінки. 2》 Властивий кому-небудь від народження; природжений. || Який володіє природним даром в якій-небудь галузі. Уроджений рефлекс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уроджений — Уро́джений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. уроджений — УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до уроди́ти. Уроджений у 1856 р. в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту, ходив я протягом двох років до сільської школи в Ясениці Сільній (Фр.  Словник української мови в 11 томах