уроджений

уро́джений

(вроджений), -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до уродити.

|| тільки ж. Уживається при називанні дівочого прізвища заміжньої жінки.

2》 Властивий кому-небудь від народження; природжений.

|| Який володіє природним даром в якій-небудь галузі. Уроджений рефлекс.

Значення в інших словниках

1. уроджений — уро́джений 1 дієприкметник уро́джений 2 прикметник  Орфографічний словник української мови
2. уроджений — Народжений; (дар) природжений, не набутий; (рефлекс) кн. безумовний.  Словник синонімів Караванського
3. уроджений — [ўроджеинией] = вроджений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. уроджений — УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до уроди́ти. Уроджений у 1856 р. в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту, ходив я протягом двох років до сільської школи в Ясениці Сільній (І.  Словник української мови у 20 томах
5. уроджений — ПРИРО́ДЖЕНИЙ (властивий від народження), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРОДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ, ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (прислів'я); З натури Неля була несміливою.  Словник синонімів української мови
6. уроджений — Уро́джений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. уроджений — УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до уроди́ти. Уроджений у 1856 р. в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту, ходив я протягом двох років до сільської школи в Ясениці Сільній (Фр.  Словник української мови в 11 томах