уроджений
УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. до уроди́ти.
Уроджений у 1856 р. в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту, ходив я протягом двох років до сільської школи в Ясениці Сільній (І. Франко);
На волі вроджену пташину бідну Взяла чиясь рука жорстока в плін (Уляна Кравченко);
// тільки ж. Уживається при називанні дівочого прізвища заміжньої жінки.
Турман, уроджена де-Пурверсе, кахикала сухим кашлем, як тільки стрічалась з людьми (І. Нечуй-Левицький);
Дядько Оксентій не був у дворі чужий. Був він братом Мелані Брилевої, уродженої Нечипорук, з села Бородянки (Ю. Смолич).
2. Властивий кому-небудь від народження; природжений.
З натури була Неля несміливою. Дехто пояснював це надмірною вродженою делікатністю (Ірина Вільде);
В обох [Олесі і Гуренка] прекрасні голоси і вроджене вміння співати (О. Довженко);
Кількість уроджених вад зростає. І не лише у нас, а в усьому світі (з наук.-попул. літ.);
// Який володіє природним даром в якій-небудь галузі.
Леонтій Жержеля міг відтворити навіть голоси бугаїв з артільної ферми .. Уроджений артист! (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)