уродити

уроди́ти

(вродити), -оджу, -одиш, док.

1》 перех. Народити.

2》 неперех. Дати урожай.

3》 неперех. Вирости, дозріти гарним, у добрій кількості (про злаки, овочі, плоди фруктових дерев і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. уродити — уроди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уродити — УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), оджу́, о́диш, док. 1. кого. Народити. – Та одна ж нас матінка уродила, Та не одну долю нам уділила (з народної пісні); Так був бідний єден чоловік.  Словник української мови у 20 томах
3. уродити — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет.  Словник синонімів української мови
4. уродити — УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), оджу́, о́диш, док. 1. перех. Народити. — Та одна ж нас матінка уродила, Та не одну долю нам уділила (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 127); Швидко по весіллю вона захорувала і вродила синка (Фр., II, 1950, 111). 2. неперех. Дати урожай.  Словник української мови в 11 томах
5. уродити — Уродити, -ся см. урожати, -ся.  Словник української мови Грінченка