утриманець

УТРИ́МАНЕЦЬ (той, хто перебуває на чиємусь утриманні), РОТ розм., ГОДО́ВАНЕЦЬ заст.; НАХЛІ́БНИК (несхвально). — Я ще нічого не знаю, ще нічого не вирішив, але бездарним актором або утриманцем твого батька не буду ніколи (В. Собко); (Одарка:) Що ж у мене є? Гола душа, та дрантям прикрите тіло, та отих двоє ненажерливих ротів... (Панас Мирний); (Петро:) Отаке чудне склалося: — я в чужій господі, чужий нахлібник (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. утриманець — утри́манець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. утриманець — [утриманеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
3. утриманець — УТРИ́МАНЕЦЬ, нця, ч. Людина, яка перебуває на чиєму-небудь утриманні (див. утри́мання² 1). – Щоб одружитися, треба подумати, на які кошти утримувати дружину .. А ви ще, студенте Передерій, самі утриманець (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. утриманець — -нця, ч. Людина, яка перебуває на чиєму-небудь утриманні (див. утримання II 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. утриманець — Утри́манець, -нця; -манці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. утриманець — УТРИ́МАНЕЦЬ, нця, ч. Людина, яка перебуває на чиєму-небудь утриманні ( див. утри́мання² 1). — Щоб одружитися, треба подумати, на які кошти утримувати дружину.. А ви ще, студенте Передерій, самі утриманець (Рибак, Час..  Словник української мови в 11 томах
7. утриманець — рос. иждивенец людина, яка отримує кошти для існування протягом тривалого часу або постійно від інших фізичних або юридичних осіб. Розрізняють У. держави, кооперативних і суспільних організацій (пенсіонери, стипендіати, вихованці дитячих будинків та ін.  Eкономічна енциклопедія