уїзд

ПЕРЕСЕ́ЛЕННЯ (зміна місця проживання); ПЕРЕЇ́ЗД (за допомогою засобів пересування, з майном); ВИ́ЇЗД, ЕМІГРА́ЦІЯ (в чужу країну); В'ЇЗД (УЇЗД), ІММІГРА́ЦІЯ (з іншої країни на постійне проживання); ВИ́ВІД іст. (селян на інші землі). Панько добився перед правлінням ухвали про переселення моєї матусі в село (Ю. Збанацький); Талант квітникарки відкрився в Ліни несподівано після переїзду сюди з суворих північних країв (О. Гончар); Я надіялась, що йому з виїздом до Львова покращає (Леся Українка); Одно зостається — або в сіті до павука, або еміграція до Бразилії (М. Коцюбинський); Дозвіл на в'їзд; Уряд переселяв у Степ казенних селян, ремісників.. і сприяв імміграції з-за кордону (з журналу); — Що ж тепер діяти? — Піти зараз же по людях, щоб ніхто не дав згоди на вивід! (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. Уїзд — Уї́зд іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. уїзд — УЇ́ЗД¹ див. в'їзд. УЇ́ЗД², у, ч., заст. Адміністративно-територіальна одиниця в Росії з XIII ст. до 1923 р., що відповідала сучасному району. – Так, кажете, ви Таращанського уїзду, – помовчавши, говорить один, крутячи цигарку.  Словник української мови у 20 томах
3. уїзд — див. в'їзд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уїзд — УЇ́ЗД див. в’їзд.  Словник української мови в 11 томах
5. уїзд — Уїзд, -ду м. Въѣздъ.  Словник української мови Грінченка