уїзд

УЇ́ЗД¹ див. в'їзд.

УЇ́ЗД², у, ч., заст.

Адміністративно-територіальна одиниця в Росії з XIII ст. до 1923 р., що відповідала сучасному району.

– Так, кажете, ви Таращанського уїзду, – помовчавши, говорить один, крутячи цигарку. – Таращанського, – зітхає дядько в солом'яному рудому брилі, сумно дивлячись у вогонь (В. Винниченко);

Незабаром прийшов голова.. : – Де твої голохвастовці? З уїзду прийшов наказ заарештувати їх (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. Уїзд — Уї́зд іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. уїзд — див. в'їзд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уїзд — ПЕРЕСЕ́ЛЕННЯ (зміна місця проживання); ПЕРЕЇ́ЗД (за допомогою засобів пересування, з майном); ВИ́ЇЗД, ЕМІГРА́ЦІЯ (в чужу країну); В'ЇЗД (УЇЗД), ІММІГРА́ЦІЯ (з іншої країни на постійне проживання); ВИ́ВІД іст. (селян на інші землі).  Словник синонімів української мови
4. уїзд — УЇ́ЗД див. в’їзд.  Словник української мови в 11 томах
5. уїзд — Уїзд, -ду м. Въѣздъ.  Словник української мови Грінченка