хвилька

МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Хай то була лише хвиля щастя, але ж вона була, і її ніхто вже не зітре з пам'яті! (М. Чабанівський); Іскров хвильку помовчав (О. Бойченко); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась. Збирала гриби (О. Досвітній); Ще один мент — і свиня стягнула б дитину з лави (С. Васильченко); — Пора, — каже старший брат і встає. В один мет усі вони були на ході (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. хвилька — хви́лька 1 іменник жіночого роду маленька хвиля хви́лька 2 іменник жіночого роду хвилина хви́лька 3 іменник жіночого роду гра в карти  Орфографічний словник української мови
2. хвилька — див. мить; хвиля  Словник синонімів Вусика
3. хвилька — ХВИ́ЛЬКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до хви́ля¹ 1. Він.., ледве переводячи віддих, стежить, як рибка смикає, як від поплавця розходяться маленькі-маленькі хвильки... (Г. Хоткевич); Озеро було спокійне, жодної хвильки не з'являлося на його поверхні (В.  Словник української мови у 20 томах
4. хвилька — хви́лька 1. хвилинка (м, ср, ст): Зачекай хвильку, дзвонить мобільний (Авторка) ◊ вступи́ти на хви́льку зайти на короткий час (ср, ст): Ще того самого вечора, коли Стах не вернувся до хати і втомлено стояв у брамі, вони “на хвильку” вступили до Стахової (Нижанківський) 2. = хвиль  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. хвилька — I -и, ж. Зменш.-пестл. до хвиля I 1). II -и, ж. Зменш.-пестл. до хвиля II. III -и, ч. Назва гри в карти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. хвилька — за (че́рез) (яку́сь) хвили́ну (хви́лю, хви́льку). Дуже швидко. Ми заїздили туди (в гроти). Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М. Коцюбинський); За хвилину лежав я в ліжку, любуючись відпочинком по кількагодинній їзді (Б.  Фразеологічний словник української мови
7. хвилька — ХВИ́ЛЬКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до хви́ля¹ 1. Він.., ледве переводячи віддих, стежить, як рибка смикає, як від поплавця розходяться маленькі-маленькі хвильки… (Хотк., І, 1966, 53); Озеро було спокійне, жодної хвильки не з’являлося на його поверхні (Вл.  Словник української мови в 11 томах
8. хвилька — Хви́лька, -ки ж. 1) Родъ карточной игры. 2) Валетъ въ этой игрѣ. 3) ум. отъ хвиля.  Словник української мови Грінченка