хрущати
ТРІЩА́ТИ (утворювати тріск, лопаючись, розламуючись тощо), ТРІ́СКАТИ, ТРІСКОТА́ТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил.; ХРУСТІ́ТИ, ХРУ́СКАТИ, ХРУЩА́ТИ, ХРУСКОТІ́ТИ підсил. (про кістки, суглоби тощо); ПОЛУ́СКУВАТИ (злегка); ШКВАРЧА́ТИ (про страву — підсмажуючись) . — Док.: трі́снути, хру́снути. Кукурудза тріщала під його ногами (І. Нечуй-Левицький); Біля нього щось тріскало, лопалося, шпурляло снігом у очі (Григорій Тютюнник); Під чобітьми тріскоче сухий будяк (М. Чабанівський); Тріскотять за селом постріли (О. Донченко); Очі (змія) полум'ям горіли; Хвіст, як ціп, об землю бив; Чорні щелепи хрустіли, З рота злий язик шипів (Я. Щоголів); Крутили (люди) опришкові руки.., давили за горло, шваркали головою, що аж в'язи хрускали (Г. Хоткевич); — Що ж у вас болить? — Та все болить... — Чоловік став підводитись, і чутно було, як хрущали його кістки (Панас Мирний); Фуфайки наші починають полускувати — замерзають (О. Гончар); — То яєчня у тебе сичала, точніше — шкварчала. Ти саме смажив яєчню! (А. Крижанівський).
Словник синонімів української мови