хрущати

хруща́ти

-щу, -щиш, недок., перех. і неперех.

Те саме, що хрустіти.

Значення в інших словниках

1. хрущати — хруща́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. хрущати — див. звучати; хрупати  Словник синонімів Вусика
3. хрущати — ХРУЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок., що і без прям. дод. Те саме, що хрусті́ти. Тільки лист, покритий памороззю та замерзлими дощовими краплями, хрущить під ногами... (Ганна Барвінок); Хрущить, ламаючись, розмай-трава... (К. Герасименко); – Що ж у вас болить?...  Словник української мови у 20 томах
4. хрущати — ТРІЩА́ТИ (утворювати тріск, лопаючись, розламуючись тощо), ТРІ́СКАТИ, ТРІСКОТА́ТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил.; ХРУСТІ́ТИ, ХРУ́СКАТИ, ХРУЩА́ТИ, ХРУСКОТІ́ТИ підсил. (про кістки, суглоби тощо); ПОЛУ́СКУВАТИ (злегка); ШКВАРЧА́ТИ (про страву — підсмажуючись) .  Словник синонімів української мови
5. хрущати — ХРУЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок., перех. і неперех. Те саме, що хрусті́ти. Тільки лист, покритий памороззю та замерзлими дощовими краплями, хрущить під ногами… (Барв., Опов.., 1902, 123); Хрущить, ламаючись, розмай-трава… (Гер.  Словник української мови в 11 томах
6. хрущати — Хруща́ти, -щу́, -щи́щ гл. Хрустѣть. Та й заходився хорошенько мнясце під дубом уминать, аж на зубах кістки хрущать. Гліб.  Словник української мови Грінченка