цілючий

ЦІЛЮ́ЩИЙ (який має лікувальні властивості; корисний для здоров'я), ЗЦІЛЮ́ЩИЙ, ГО́ЙНИЙ, ЦІЛЮ́ЧИЙ розм.; БАЛЬЗАМІ́ЧНИЙ (який діє як бальзам). Земле!.. Тобі я на рану не висиплю солі — Я окроплю твою рану цілющим зерном (Б. Олійник); І дебрь-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться (Т. Шевченко); — Є у нас м'які завої і бальзам на душу гойний (Леся Українка); — Ти мені такої цілючої води сьогодні дала, що в мене від неї усе зразу затихло (Панас Мирний); Від бальзамічного весняного повітря ставало йому душно (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. цілючий — цілю́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. цілючий — ЦІЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що цілю́щий. – Ти мені такої цілючої води сьогодні дала, що в мене від неї усе зразу затихло (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. цілючий — -а, -е, розм. Те саме, що цілющий. Цілючий бальзам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цілючий — Цілю́щий і цілю́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. цілючий — ЦІЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що цілю́щий. ♦ Цілю́чий бальза́м — те саме, що Цілю́щий бальза́м ( див. цілю́щий). [Мальванов:] Та постривай, чудак-чоловіче, в тебе ж судороги,— хіба тобі можна женитись. [Спичаковський:] Жіноча любов — цілючий бальзам.  Словник української мови в 11 томах
6. цілючий — Цілючий, цілющий, -а, -е Цѣлительный, цѣлебный. Рудч. Ск. І. 87. Добув води живучої і цілючої. Рудч. Ск. II. 82. Побризкала брата цілющою водою, і голова приросла до шиї. Грин. I. 103. Подробнѣе см. зцілющий.  Словник української мови Грінченка