цілючий
Цілючий, цілющий, -а, -е
Цѣлительный, цѣлебный. Рудч. Ск. І. 87. Добув води живучої і цілючої. Рудч. Ск. II. 82. Побризкала брата цілющою водою, і голова приросла до шиї. Грин. I. 103. Подробнѣе см. зцілющий.
Словник української мови Грінченка