ціляти

Ціляти, -ляю, -єш

гл.

1) Цѣлить. Ось нап'яв безбожний лука, стрілку накладає, праведного в саме серце з захисту ціляє. К. Псал. 23. Буду таки цілять, — чи не вцілю? Тоді руки трусились! Грин. ІІІ. 449.

2) Улучать время. Успішайсь поперед за неї сказати: тпру! От він так і ціля: скоро зійшлись, зараз: тпру! Грин. І. 285.

Значення в інших словниках

1. ціляти — Цілити, цілитися, мірити, міряти, лучити, цілятися.  Словник синонімів Караванського
2. ціляти — див. цілитися  Словник синонімів Вусика
3. ціляти — ціля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. ціляти — ЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що ці́лити. [Іван:] Дивлюсь, турчин із-за куща ціляє прямо в мене (М. Кропивницький); Вова, зацікавившись якоюсь пташкою і вирячивши оченята, увесь скулився, наче готувався плигнути, ціляв у неї камінцями (М.  Словник української мови у 20 томах
5. ціляти — -яю, -яєш, недок., розм. Те саме, що цілити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ціляти — ЦІ́ЛИТИ (мати на увазі, на меті когось, щось), МІ́ТИТИ, ЦІЛЯ́ТИ розм. Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (О. Гончар); — Що, в чисту науку мітиш? — роздратовано спитав він.  Словник синонімів української мови
7. ціляти — Ціля́ти, -ля́ю, -ля́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ціляти — ЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що ці́лити. [Іван:] Дивлюсь, турчин із-за куща ціляє прямо в мене (Кроп., І, 1958, 111); Вова, зацікавившись якоюсь пташкою і вирячивши оченята, увесь скулився, наче готувався плигнути...  Словник української мови в 11 томах