чар

ЧА́РИ (магічні засоби, за допомогою яких нібито можна вплинути на людину й природу), ЧАР, ПРИВОРО́Т, ЧАР-ЗІ́ЛЛЯ, ЗІ́ЛЛЯ (чарівна рослина); ДАННЯ́ заст. (знахарський напій). Та вийняла (Маруся) з-за пазухи Циганчині чари, Та скликала річчю-словом Із трьох країв хмари (Л. Боровиковський); Як поїхав козаченько яром, — Перелита доріженька чаром (пісня); (Хома:) Баба зна такий приворот, що й лютого ворога заставить цуциком бігати (М. Старицький); А потім якось дав їм сіна, а те сіно виявилось чар-зіллям, і коні султанські, попробувавши, одразу на мову здобулися (О. Гончар); Ой є в мене таке зілля близько перелазу; Як дам тобі напитися, забудеш одразу (пісня); Ой чи мені, любку, дання, чи мені сухоти? Нема мені вночі спання, ані вдень роботи (коломийка).

ЧАРІ́ВНІСТЬ (надзвичайна краса), ЧАРІВЛИ́ВІСТЬ, ЧА́РИ, ЧАР. Полк! Скільки в цьому слові для нас і туги, і болю, і невимовної чарівності (О. Гончар); Від неї завжди віяло такою ніжністю і чарівливістю, що навіть у скептичних жінок заздрість переходила в щире захоплення (Я. Баш); Степовий вітер неначе розвіяв по степу чари пишних очей, пишної краси (І. Нечуй-Левицький); Довкола пішоходів повно було того могучого чару літньої гірської природи, запаху, зелені, свіжості, тепла, кукання, шелесту (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. чар — Чаклування, чарування, чарівництво, чародійництво, відьомство, чорнокнижництво, характерство, знахурство, чудодійство, шаманство, з. химорода, (кохання) магічна сила, (слова) чарівність, чарівливість, краса, (краси) принади, поваби, тлк. ЧАР, (чий) а. шарм  Словник синонімів Караванського
2. чар — ЧАР, у, ч. 1. заст. Чари (у 1 знач.). Як поїхав козаченько яром, – перелита доріженька чаром (Сл. Б. Грінченка); – Суміш вона приготує і зілля підсипле в неї.  Словник української мови у 20 томах
3. чар — чар іменник чоловічого роду чарівне зілля; чарівність  Орфографічний словник української мови
4. чар — чар чари ◊ чар пуска́ти → чарувати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. чар — -у, ч. 1》 заст. Чари (у 1 знач.). 2》 перен. Те саме, що чари 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. чар — Чар, ча́ру, -рові, в чару́; ча́ри, ча́рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. чар — ЧАР, у, ч. 1. заст. Чари (у 1 знач.). Як поїхав козаченько яром,— перелита доріженька чаром (Сл. Гр.); — Суміш вона приготує і зілля підсипле в неї. Тільки тебе не здолає той чар,— того не допустить Зілля, що дам я тобі, чарівне (Гомер, Одіссея, перекл.  Словник української мови в 11 томах
8. чар — Чар, -ру м. Волшебное зелье. Як поїхав козаченько яром, — перелита доріженька чаром. Грин. III. 276. Во мн. ч.: чари — также еще и чары, колдовство, волшебство. Чуб. І. 94. Ми його (капшучок) кочергою вигорнули із комори, думаючи, що то які чари. Рудч.  Словник української мови Грінченка