чарівниця

ВІ́ДЬМА (за народним повір'ям — зла жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди, лиха), БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, ЧАКЛУ́НКА, ЧАРІВНИ́ЦЯ, ФУ́РІЯ (з античної міфології). — Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Нечуй-Левицький); Раз убили брати дику козу, а то не коза була — то була дочка баби-яги (казка); Всього б там угледів... От хоча б яга... Кажуть, ніби в ступі Їздить без коня... (П. Грабовський); — Як це ви можете знати, що вас чекає завтра? — запитав я в тітки. — Ви чаклунка чи ворожка? (Є. Гуцало); (Юліан:) Зостанься тут, а я піду до відьми-чарівниці, вона у балці тут живе, і де об чім порадюсь з нею (І. Карпенко-Карий); Прибігла фурія із пекла, Яхидніша од всіх відьом (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. чарівниця — (та, що займається чарами) чародійка, химородниця, відьма, баба-яга, чаклунка.  Словник синонімів Полюги
2. чарівниця — Чародійниця, чаклунка, відьма, з. химородниця, (добра) фея, (зла) баба-яга, П. (- блискучу жінку) богиня, королева, п! КРАСУНЯ  Словник синонімів Караванського
3. чарівниця — [чар'іўниц'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
4. чарівниця — ЧАРІВНИ́ЦЯ, і, ж., діал. 1. заст. Жін. до чарівни́к 1. Віщуни, ворожки, чарівниці, чорти й ангели – це ті аксіоматичні сили, контакт із якими дає змогу гіперболізувати людських героїв легенд [..  Словник української мови у 20 томах
5. чарівниця — чарівни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
6. чарівниця — -і, ж. 1》 заст. Жін. до чарівник 1). 2》 нар.-поет. Уживається як прикладка на означення чого-небудь незвичайного, захоплюючого. 3》 перен., розм. Надзвичайної вроди дівчина, жінка. || Пестливе звертання до коханої дівчини або дружини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. чарівниця — Чарівни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. чарівниця — ЧАРІВНИ́ЦЯ, і, ж. 1. заст. Жін. до чарівни́к 1. Прочула [Хима], що живе стара чарівниця в тому бору. Знадобилась вона тепер бідолашній Химі (Вовчок, І, 1955, 52); — Переходь, кажу, переходь дорогу!...  Словник української мови в 11 томах