чеберяти

ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм. Тьотя Надя знову прив'язувала ковзани й, спотикаючись, дріботіла на ковзанку (В. Канівець); Йде (дідусь) повільно, ступає твердо. За ним дрібоче, перечепивши через плече в'язанку бичків, Коська (Ю. Збанацький); По узбіччю тюпала жінка з дитиною на руках (П. Панч); Чорна постать "отаманова" пляміла спереду. А ти похмурий тюпачив за ним (А. Головко); Дрібцює Марія по зеленотканій веретці-моріжку (Є. Гуцало); Таке воно мале дибає по підгір'ю понад балкою, де ми пасемо, так радісно дрібушить з новеньким торбеням школярським через плече (О. Гончар); Хлопчак починає чеберяти по хатинці незграбними.. чоботищами (М. Стельмах); — Діду! — гукав хлопчик, чимдуж копотячи з гори (Панас Мирний). — Пор. 1. іти́.

Значення в інших словниках

1. чеберяти — див. іти; танцювати; ходити  Словник синонімів Вусика
2. чеберяти — ЧЕБЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., чим і без дод., розм. Робити часті рухи ногами, рідше руками і т. ін.; пересуватися, рухатися таким способом. [Галя:] Ой на горі гречка, Сидить зайчик, Він ніжками чеберяє! (М.  Словник української мови у 20 томах
3. чеберяти — чеберя́ти дієслово недоконаного виду перебирати руками іногами розм.  Орфографічний словник української мови
4. чеберяти — -яю, -яєш, недок., чим і без додатка, розм. Робити часті рухи ногами, рідше руками і т. ін.; пересуватися, рухатися таким способом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чеберяти — ЧЕБЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., чим і без додатка, розм. Робити часті рухи ногами, рідше руками і т. ін.; пересуватися, рухатися таким способом. [Галя:] Ой на горі гречка, Сидить зайчик, Він ніжками чеберяє! (Кроп.  Словник української мови в 11 томах