чеберяти

ЧЕБЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., чим і без додатка, розм. Робити часті рухи ногами, рідше руками і т. ін.; пересуватися, рухатися таким способом.

[Галя:] Ой на горі гречка, Сидить зайчик, Він ніжками чеберяє! (Кроп., II, 1958, 319);

Чепурна та гарна манісінька пташка по снігу ніжками чеберяє (Ів., Ліс. казки, 1954, 66);

Зайченя.. хоч і тихесенько чеберяло по землянці, але міцно било долівку цурпалком хвоста (Стельмах, Правда.., 1961, 98);

*Образно. Вже од полів закрадався вечір і лагідним лисом чеберяв поміж тинами (Гуц., Скупапа.., 1965, 63).

Значення в інших словниках

1. чеберяти — див. іти; танцювати; ходити  Словник синонімів Вусика
2. чеберяти — ЧЕБЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., чим і без дод., розм. Робити часті рухи ногами, рідше руками і т. ін.; пересуватися, рухатися таким способом. [Галя:] Ой на горі гречка, Сидить зайчик, Він ніжками чеберяє! (М.  Словник української мови у 20 томах
3. чеберяти — чеберя́ти дієслово недоконаного виду перебирати руками іногами розм.  Орфографічний словник української мови
4. чеберяти — -яю, -яєш, недок., чим і без додатка, розм. Робити часті рухи ногами, рідше руками і т. ін.; пересуватися, рухатися таким способом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чеберяти — ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови