чеберяти
ЧЕБЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., чим і без дод., розм.
Робити часті рухи ногами, рідше руками і т. ін.; пересуватися, рухатися таким способом.
[Галя:] Ой на горі гречка, Сидить зайчик, Він ніжками чеберяє! (М. Кропивницький);
Чепурна та гарна манісінька пташка по снігу ніжками чеберяє (О. Іваненко);
Зайченя .. хоч і тихесенько чеберяло по землянці, але міцно било долівку цурпалком хвоста (М. Стельмах);
* Образно. Вже од полів закрадався вечір і лагідним лисом чеберяв поміж тинами (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)