чуманіти

ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм., ОШАЛЕНІ́ТИ розм. рідко, ОЧУМАНІ́ТИ розм. рідко, СТУМАНІ́ТИ розм. рідко, ОТУМАНІ́ТИ розм. рідко, ОБЕЛЕНІ́ТИ діал., зневажл. — Недок.: дурі́ти, чмані́ти, шалі́ти, шалені́ти, чумані́ти, тумані́ти. Можна здуріти від тої повіні корінців, брунатних, жовтих, білих, тонких, грубих, з землею й без землі (М. Коцюбинський); Вона, сердешна, одуріла, Вона, небога, полюбила Свого Петруся (Т. Шевченко); (Виборний:) Наталка так обезглузділа, що любить запропастившогося Петра? (І. Котляревський); Мчить ось навстріч цей же ошалілий Кульбака, геть очманів від радощів, що вирвавсь на волю (О. Гончар); Улас ледве навіть чув її (князівни) слова: він ніби очамрів і не зводив очей з її пишного лиця (І. Нечуй-Левицький); Від тієї задухи, від галасу, від усієї цієї дикої картини Шаміль зовсім очмарів (Д. Бузько); З того часу, коли граната Взяла у мене друга-брата, Учадів я, осліп, оглух (О. Олесь); Отець Онуфрій очуманів, зачувши річ молодиці (К. Гордієнко); — Сто рублів даси? — Що ти, стуманів! Дорого (В. Козаченко); — Зовсім отуманів... Як воно скоїлось — і не вгадає (Л. Глібов); Подивився Гус на па́пи Та й вийшов з палати!.. "Побороли! побороли!.." — Мов обеленіли (Т. Шевченко). — Пор. божево́літи, збожево́літи.

Значення в інших словниках

1. чуманіти — див. ЧМАНІТИ, п! ЗАПАМОРУЧУВАТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
2. чуманіти — ЧУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм. Те саме, що чмані́ти. Вип'є без міри, та й після чуманіє (Сл. Б. Грінченка); Від самого того крику чуманіла твереза голова (Іван Ле); Млостиво, гаряче-духмяно дихає тамариск, туя дурманить своїм запахом...  Словник української мови у 20 томах
3. чуманіти — чумані́ти дієслово недоконаного виду чманіти розм.  Орфографічний словник української мови
4. чуманіти — -ію, -ієш, розм. Те саме, що чманіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чуманіти — Чумані́ти, -ні́ю, -ні́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. чуманіти — ЧУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Те саме, що чмані́ти. Вип’є без міри, та й після чуманіє (Сл. Гр.); Від самого того крику чуманіла твереза голова (Ле, Наливайко, 1940, 90); Млостиво, гаряче-духмяно дихає тамариск, туя дурманить своїм запахом...  Словник української мови в 11 томах
7. чуманіти — Чумані́ти, -ні́ю, -єш гл. 1) = чманіти. Вип'є без міри, та й після чуманів. Харьк. г. Чуманіє в голові. Лохв. у. 2) Сидѣть какъ одурѣлый, засиживаться. Сидимо — чуманіємо. Лохв. у. Чого він чуманіє? — т. е. чего онъ медлить уходить. Борз. у.  Словник української мови Грінченка