шарахатися
КИ́ДАТИСЯ (швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди), ПОРИВА́ТИСЯ, ШУГА́ТИ, МЕТА́ТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯ розм., ШАРА́ХАТИ розм., ШАРА́ХКАТИСЯ розм., ШАРА́ХКАТИ розм. (перев. від переляку); ТИ́ЦЯТИСЯ розм., ТИ́ЦЬКАТИСЯ розм. (метушливо). — Док.: ки́нутися, порва́тися, шугну́ти, метну́тися, шара́хнутися, шара́хнути, шарахону́ти підсил. ти́цьнутися, прудну́тися діал. шарну́ти розм. (шукаючи). Служебка кидається за ним (Леся Українка); Максим, щоб не чути, що баба можуть незабаром померти, мерщій шугає під стіл (М. Стельмах); Цеповий собака по дроту метався від хати до комори (А. Головко); Шарахались коні від вибухів (О. Довженко); Коли я підходжу, вівці шарахають геть (О. Ільченко); Чорні овечі гурти шарахкалися від двору до двору (Григорій Тютюнник); Сивоок тицявся то в одну пожежу, то в другу, когось рятував (П. Загребельний); Рифка мимоволі скрикнула і пруднулася взад (І. Франко); Шарнули (німці) по закутках, один на горище побрався, другий — у льох. Там і запопали старого (Ю. Бедзик).
САХА́ТИСЯ (лякаючись, здригатися, різко відсторонятися), ВІДСА́ХУВАТИСЯ розм., ША́РПАТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯ розм. — Док.: сахну́тися, відсахну́тися, ша́рпнутися, шара́хнутися. Машині важко, натужний залізний гуркіт глушить Ліну, вона аж сахається вбік (О. Гончар); Промінь упав просто Демидові на руки.. Демид сахнувся (Б. Грінченко); Часто з кущів злітали сполохані сови, і коні шарпалися вбік (І. Ле).
Словник синонімів української мови