шарахатися
ШАРА́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. Несподівано, різко кидатися кудись (перев. від переляку).
Коні летіли алюром, і сани навіть не збивалися в обочини. Перехожі з острахом шарахалися вбік, кури летіли в сніг (Кучер, Прощай.., 1957, 185);
Шарахались коні від вибухів (Довж., І, 1958, 209);
*Образно. Десь спросоння заплакала дитина, потім закугикав сич, стривожено й сердито. І той полохливий звук, відлунюючись, довго шарахався по лісу (Кочура, Зол. грамота, 1960, 317).
Словник української мови (СУМ-11)