щепити
ПРИЖИВЛЯ́ТИ (ПРИЖИ́ВЛЮВАТИ) (приєднувати до тканини живого організму іншу тканину з метою прирощення), ПІДСА́ДЖУВАТИ мед.; ЩЕПИ́ТИ, ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ (ПРИЩЕПЛЯ́ТИ рідше), ОЧКУВА́ТИ спец. (пагін або бруньку однієї рослини на іншу). — Док.: приживи́ти, підсади́ти, прищепи́ти, защепи́ти діал. ущепи́ти (вщепи́ти) діал. Як мало хто, опанувала вона мистецтво приживляти (чубуки винограду), плекати їх, оберігати та вирощувати (О. Гончар); А чи не можна підсадити на хворе око шматок слизової, взятої у померлої людини? (з журналу); Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький); Он ту яблуневу гілку, де снігу замети білі, Ти сам щепив із сусідом (А. Малишко).
Словник синонімів української мови