щіточка

ПЕ́НЗЕЛЬ (для нанесення фарби, клею і т. ін.), КВА́ЧИК, ЩІ́ТОЧКА, ЩІ́ТКА, КВАЧ (перев. для малярських робіт). Набрала (Маня) на пензель червоної краски.. і, закусивши губки, цяпнула хлопця квачиком по носі (Грицько Григоренко); Узяв (Сергій Сергійович) тоненьку щіточку, зробив легенький мазок на картині (Є. Кравченко); Ніяке перо, ані щітка маляра не передала б тієї чарівничої ігри, яку витівало сонце з містом (Панас Мирний); Назустріч нам ішов молодий робітник з відром зеленої фарби в одній руці і з великим квачем у другій (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. щіточка — див. мирувальник  Словник церковно-обрядової термінології
2. щіточка — див. щітка  Словник синонімів Вусика
3. щіточка — ЩІ́ТОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до щі́тка 1–4. Валя пустила патефон. Терентій Йосипович щіточкою поправив вуса і підкресленим жестом запросив Валю (О.  Словник української мови у 20 томах
4. щіточка — щі́точка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири щі́точки  Орфографічний словник української мови
5. щіточка — щі́точка вид хлопчачої зачіски (ст): Був високий, русявий, лице довгувате, волосся чесав у щіточку (Шухевич)|| = їж  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. щіточка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до щітка 1-4). 2》 зоол. Волоски на лапках у бджіл і джмелів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. щіточка — Щі́точка, -чки, -чці; щі́точки́, -чо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. щіточка — ЩІ́ТОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до щі́тка 1-4. Валя пустила патефон. Терентій Йосипович щіточкою поправив вуса і підкресленим жестом запросив Валю (Корн.  Словник української мови в 11 томах
9. щіточка — Щіточка, -ки ж. 1) ум. отъ щітка. 2) Кисточка, которой разрисовываютъ глиняную посуду. Шух. І. 264. 3) мн. раст. Dipsacus sylvestris. Вх. Пч. І. 10.  Словник української мови Грінченка