щіточка
ЩІ́ТОЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до щі́тка 1-4.
Валя пустила патефон. Терентій Йосипович щіточкою поправив вуса і підкресленим жестом запросив Валю (Корн., І, 1955, 90);
Закупив [заєць] в аптеці пасту, Щіточки і порошок І для себе, й для діток, І щоранку До сніданку Із дітками-Малюками Чистить зуби коло дуба (Стельмах, V, 1963, 368);
Сергій Сергійович замовк. Узяв тоненьку щіточку, зробив легенький мазок на картині й замріявся (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 47);
Переставляючи босі ноги по вже скошеній густій, зрізаній, як бритвою, щіточці трав’яного прикоріння, Тимко відчував холодну і липку в’язь лугової землі (Тют., Вир, 1964, 251);
*У порівн. У нього були акуратно підстрижені короткі чорні вуса щіточкою і зовсім сивий молодий чуб (Перв., Дикий мед, 1963, 414).
2. зоол. Волоски на лапках у бджіл і джмелів.
У вулику бджоли, користуючись щіточками — видозміненими члениками задніх лапок, зчищають принесений ними пилок (пергу) у воскові комірки (Зоол., 1957, 64).
Словник української мови (СУМ-11)