щіть
ЩІТЬ, і, ж., розм. Те саме, що щі́тка 1.
*У порівн. Висадки пішли в кущі, а цибуля погналась в стрілки; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть (Н.-Лев., І, 1956, 85);
Здоровенні чорні вуса звисали йому аж на груди, а над чолом стирчала коротка чорна чуприна, як щіть (Фр., VIII, 1952, 21).
Словник української мови (СУМ-11)