щіть
ЩІТЬ, і, ж., розм.
Те саме, що щі́тка 1.
* У порівн. Висадки пішли в кущі, а цибуля погналась в стрілки; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть (І. Нечуй-Левицький);
Здоровенні чорні вуса звисали йому аж на груди, а над чолом стирчала коротка чорна чуприна, як щіть (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)