щічка

ЩІ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щока́ 1.

Тихо схилившись, злегенька поцілував він Галю в незакриту щічку (Мирний, І, 1949, 341);

Увіходять Палагея та дід Молибога, верткий, меткий, із срібною борідкою, з рожевими щічками, з колючими сивими бровами, у сніговій шапці (Мик., І, 1957, 299);

*Образно. Роса капотить, наче перли, На гарную щічку тюльпана (Крим., Вибр., 1965. 273).

Значення в інших словниках

1. щічка — ЩІ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щока́ 1. Тихо схилившись, злегенька поцілував він Галю в незакриту щічку (Панас Мирний); Увіходять Палагея та дід Молибога, верткий, меткий, із срібною борідкою, з рожевими щічками, з колючими сивими бровами...  Словник української мови у 20 томах
2. щічка — щі́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. щічка — -и, ж. Зменш.-пестл. до щока 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щічка — Щі́чка, -чки, -чці; щі́чки, щі́чок (зм. від щока́)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. щічка — Щічка, -ки ж. ум. отъ щока.  Словник української мови Грінченка