щіточка
ЩІ́ТОЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до щі́тка 1–4.
Валя пустила патефон. Терентій Йосипович щіточкою поправив вуса і підкресленим жестом запросив Валю (О. Корнійчук);
Закупив [заєць] в аптеці пасту, Щіточки і порошок І для себе, й для діток, І щоранку До сніданку Із дітками-Малюками Чистить зуби коло дуба (М. Стельмах);
Сергій Сергійович замовк. Узяв тоненьку щіточку, зробив легенький мазок на картині й замріявся (Є. Кравченко);
Переставляючи босі ноги по вже скошеній густій, зрізаній, як бритвою, щіточці трав'яного прикоріння, Тимко відчував холодну і липку в'язь лугової землі (Григорій Тютюнник);
* У порівн. У нього були акуратно підстрижені короткі чорні вуса щіточкою і зовсім сивий молодий чуб (Л. Первомайський).
2. зоол. Волоски на лапках у бджіл і джмелів.
У вулику бджоли, користуючись щіточками – видозміненими члениками задніх лапок, зчищають принесений ними пилок (пергу) у воскові комірки (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)