щітник

ЩІТНИ́К¹, а, ч.

Те саме, що щітка́р.

Мекають вівці. Через базар пройшла отара, і пил сховав сонце. Десь викрикують щітники й біжить гул за вигін, де стоять забиті панські будівлі (М. Хвильовий);

На своїй вулиці чинбарювали кожем'яки, покрикували щітники та котельники (К. Гриневичева).

ЩІТНИ́К², а́, ч., діал.

Ручка в щітки (в штукатурів).

Значення в інших словниках

1. щітник — див. держак  Словник синонімів Вусика
2. щітник — -а, ч., діал. Держак щітки (у штукатурів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. щітник — Щітни́к, -ка́ м. Рукоятка у щетки (у штукатуровъ). Черк. у.  Словник української мови Грінченка