щітник
ЩІТНИ́К¹, а, ч.
Те саме, що щітка́р.
Мекають вівці. Через базар пройшла отара, і пил сховав сонце. Десь викрикують щітники й біжить гул за вигін, де стоять забиті панські будівлі (М. Хвильовий);
На своїй вулиці чинбарювали кожем'яки, покрикували щітники та котельники (К. Гриневичева).
ЩІТНИ́К², а́, ч., діал.
Ручка в щітки (в штукатурів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me