ясновельможність
ЯСНОВЕЛЬМО́ЖНІСТЬ іст. (шанобливе величання панів, гетьманів і т. ін. під час звертання до них або в розмові про них); СВІ́ТЛІСТЬ заст. (титулування можновладних осіб). — Не там, ваша ясновельможність, шукаєте молодих панянок. Там їх не знайдете, бо вони сидять у тому покоїчкові, що од двору (І. Нечуй-Левицький); Дружина одного офіцера поскаржилася Суворову на свого чоловіка. — Ваша світлість, мій чоловік мене ображає (з журналу).
Словник синонімів української мови